Тема досвіду:
„ Формування здоров’язберігаючої компетентності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій”
Адреса досвіду:
М.Харків, 61129
Вул. Уборевича, 44-є
Харківський ліцей № 141
Харківської міської ради Харківської
області
Автор досвіду:
Власенко Лариса Вікторівна, заступник директора з начально-виховної
роботи, вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії, вчитель- методист
Провідна наукова ідея:
Розробка та впровадження моделі здоровʼязберігаючого
середовища шляхом впровадження інноваційних
технологій, що сприяє формуванню здоровʼязберігаючої компетентності учнів,
формує культуру здорового способу життя.
Завдання:
-
На підставі вивчення
психолого-педагогічної літератури, педагогічного досвіду проаналізувати
проблему формування здоровʼязберігаючої компетентності учнів шляхом впровадження інноваційних технологій. Розробити
організаційно- змістову модель здоровʼязберігаючого середовища. Реалізувати
на практиці модель впливу здоров’язберігаючого середовища на розвиток здорової особистості.
-
Розробити систему реалізації інноваційних форм і методів, відповідно
до видів активної пізнавальної діяльності учнів та форми організації навчальної
та позаурочної роботи з ними.
-
Забезпечити інтеграцію позакласної
роботи в навчальну шляхом дотримання єдиної змістової та організаційної лінії в
практичній діяльності учнів та впровадженням інноваційних технологій.
-
Створити умови для оволодіння учнями
методами, засобами та прийомами саморегуляції та самопізнання.
Наукова основа досвіду:
Ідеї щодо розвитку творчих здібностей, формування навчально-творчої
діяльності, досвіду творчої діяльності, творчих вмінь (В.І.Анрєєв, Ю.К. Бабанський, В.В. Давидов, Д.Б.Ельконін, О.Я.
Савченко, В.Р.Ільченко, В.П.Тименко та ін.); особистісно-орієнтованої
педагогіки (І.Д. Бех, О.В.Бондаревська, І.С. Якиманська та ін.); ідеї
виховуючого навчання (І.Гербарт,, К.Д. Ушинський, А.С.Макаренко,
В.О.Сухомлинський, А.С. Бєлкін та ін.), формування цілісного мислення
(Н.В.Маслова, А.В.Хуторського) тощо
Актуальність досвіду:
·
посилення інформаційного
змісту та емоційного збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів;
·
усвідомлення важливості
здорового способу життя підростаючого
покоління;
·
можливість системного
викладання знань у нових органічних взаємозв’язках;
·
формування
здоров’язберігаючої компетентності учнів;
·
формування системи
цінностей, які допомагають пізнати себе як людину, як особистість, як суб’єкта
відношень із Світом;
·
можливість формування в учнів якісно нових
знань, що характеризуються вищим рівнем
мислення, динамічністю застосування в нових ситуаціях, підвищення їх
дієвості й систематичності;
·
стимулювання пізнавальної
самостійності, творчої активності та ініціативи учнів.
Напрямки подальшого удосконалення
та розвитку досвіду:
- організація практичної діяльності, яка передбачає активність передачі
знань, умінь, навичок в
межах здоров’язберігаючого середовища;
- розробка інформаційної підтримки
проектів та застосування нових
інформаційних технологій для їх реалізації;
- вдосконалення науково-методичної та
матеріальної бази навчально-виховного довкілля.
Очікувані результати:
-
створення та застосування на практиці
моделі здоров’язберігаючого середовища, в якій би забезпечувалося формування
здоровʼязберігаючої компетентності учнів;
-
організація системи щодо формування
здоров’язберігаючої компетентності учнів
шляхом впровадження інноваційних технологій;
-
інтеграція знань і різних видів
діяльності на уроках та в позаурочний час;
-
сформованість здоров’язберігаючої
компетентності особистості;
-
розвиток пізнавальної активності (розвинутий
інтелект, широкий кругозір, ерудиція, розвинута уява, здатність до активної
творчої діяльності);
-
досягнення психологічного самопочуття
учня (віра в себе, усвідомлення своїх здібностей, радість досягнення успіху,
здатність долати труднощі).
Опис досвіду
Формування
здоров’язберігаючої компетентності учнів
шляхом впровадження інноваційних технологій
«Турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя.
Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя,
світогляд, розумовий розвиток,
міцність знань, віра у власні
сили…»
В.Сухомлинський
Найважливіша цінність суспільства – життя і
здоров’я людини. Проблема збереження здоров’я населення й особливо молоді
залишається однією з найбільш актуальних для держави. Стан здоров’я
школярів у сучасній Україні викликає занепокоєння як у лікарів, так і в
педагогів. Про це свідчать матеріали засобів масової інформації, а також статистичні дані.
У Національній
доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики в
галузі освіти є пропаганда здорового способу життя .
Метою
освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» нової реакції Державного
стандарту початкової загальної освіти «є формування здоров’я збережувальної
компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення використання
здоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної
культури». Під поняттям здоров’язберігаючої компетентності слід розуміти
характеристики властивостей учня, спрямовані на збереження фізичного,
соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточення.
Здоров'язберігаюча компетентність розуміється як цілісне індивідуальне
психологічне утворення особистості, спрямоване на збереження фізичного,
соціального, психічного та духовного здоров'я – свого та оточення. Передбачає
наявність у людини комплексу сформованих навичок, до яких належать:
1. Життєві навички, що сприяють
фізичному здоров'ю:
Навички раціонального харчування
(дотримання режиму харчування; уміння складати харчовий раціон, враховуючи
реальні можливості та користь для здоров'я; уміння визначати й зберігати високу
якість харчових продуктів).
Навички рухової активності
(виконання ранкової зарядки; регулярні заняття фізичною культурою, спортом,
рухливими іграми, фізичною працею).
Санітарно-гігієнічні навички
(навички особистої гігієни; уміння виконувати гігієнічні процедури).
Режим праці та відпочинку (вміння
чергувати розумову та фізичну активність; уміння знаходити час для регулярного
харчування й повноцінного відпочинку).
2. Життєві навички, що сприяють
соціальному здоров'ю:
Навички ефективного спілкування
(уміння слухати; уміння чітко висловлювати свої думки; уміння відкрито виражати
свої почуття; володіння невербальними засобами комунікації (жести, міміка,
інтонація тощо); адекватна реакція на критику; уміння просити про послугу або
допомогу).
Навички співчуття (уміння
розуміти почуття; потреби і проблеми інших людей; уміння допомагати та
підтримувати).
Навички розв'язування конфліктів
(уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів; уміння
розв'язувати конфлікти поглядів на основі толерантності; уміння розв'язувати
конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів).
Навички поведінки в умовах тиску,
погроз, дискримінації (навички впевненої (адекватної) поведінки, зокрема й
застережних дій щодо ВІЛ-СНІДу; уміння розрізняти прояви дискримінації; зокрема
щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; уміння
обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й
пов'язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;
уміння уникати небезпечних ситуацій і адекватно діяти при загрозі насилля).
Навички спільної діяльності та
співробітництва (уміння бути „членом команди”; уміння визнавати внесок інших у
спільну роботу; уміння адекватно оцінювати свої здібності та свій внесок у
спільну діяльність).
3. Життєві навички, що сприяють
духовному та психічному здоров'ю:
Самоусвідомлення та самооцінка
(уміння усвідомлювати власну унікальність; позитивне ставлення до себе, інших
людей, до життєвих перспектив; адекватна самооцінка: уміння реально оцінювати
свої здібності й можливості, а також адекватно сприймати оцінки інших людей).
Аналіз проблем і прийняття рішень
(уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення; здатність
сформулювати декілька варіантів розв'язання проблеми; уміння передбачати
наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей; уміння оцінювати
реальність кожного варіанта, враховуючи власні можливості та життєві обставини;
здатність обирати оптимальні рішення).
Визначення життєвих цілей та
програм (уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами,
здібностями; уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей і
обставин; уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час).
Навички самоконтролю (уміння
правильно виражати свої почуття; уміння контролювати прояви гніву; уміння
долати тривогу; уміння переживати невдачі; уміння раціонально планувати час).
Мотивація успіху та тренування
волі (віра в те, що ти є господарем свого життя; установка на успіх; уміння
зосереджуватися на досягненні мети; розвиток наполегливості та працьовитості).
Стародавній
лікар і філософ Авіцена стверджував: «Головним скарбом життя є здоров’я, і щоб
його зберегти, потрібно багато що знати». За роки навчання в школі учні
мають здобути глибокі, різнобічні знання про здоров’я людини з різних галузей
науки, що є підґрунтям для формування умінь і навичок, які допомагають людині
підтримувати власне здоров’я. Школярі близько 80% часу проводять сидячі.
Тривале сидіння спричиняє зменшення працездатності всього організму, особливо
мозку: знижується увага, слабшає пам'ять, погіршується координація рухів. У
малорухливих дітей порушується постава: розвивається сутулість і сколіоз. Тому
вважаємо, що гіподинамія-зниження рухової активності, негативно впливає на
здоров’я школярів. Значне навчальне навантаження в школі та вдома;
нераціональне харчування, недотримання режиму сну, навчання, відпочинку – все
це не сприяє правильному розвитку дитини, зміцненню її здоров’я.
Особливої уваги потребує стан здоров’я
молодших школярів. Коли дитина тільки переступила поріг школи, їй важко звикати
до уроку, режиму роботи, тут потрібна вміла, чуйна і тактовна підтримка
вчителя. Тому в своїй педагогічній діяльності створюємо сприятливі умови
навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог,
методик навчання та виховання); оптимальну організацію навчального процесу,
повноцінний раціонально організований руховий режим. Намагаємося зробити все,
що належить від вчителя для створення сприятливого мікроклімату, а саме:
перевірити освітлення температурний режим, провірити кімнату, дотримуватись
правил гігієни, чистоти в класі, створити затишок. При розсаджуванні дітей за
парти користуємося такими критеріями: вади здоров’я (зір, слух, спина), зріст,
психологічна сумісність. Впроваджуючи нові прогресивні технології та
інтерактивні методи навчання, стараємося дотримуватися правила: «не нашкодь,
навчаючи». Для цього під час навчального процесу стежимо за своєчасною зміною
статичної напруги під час письма та читання (фізкультхвилинки, вправи для корекції
зору, музичні паузи); забезпечуємо зміну різних видів навчальної діяльності,
стараємося використовувати наочність з урахуваннями вимог гігієни;
використовуємо позитивні емоції, які полегшують засвоєння матеріалу, що в свою
чергу зменшує втому, стимулює вищу нервову діяльність, покращує психологічний
клімат у класі.
Формування
навичок здорового способу життя реалізую через інтегрований курс «Основи здоров’я». Уроки з основ здоров’я
у школі мають бути цікавими, практичними,
захоплюючими.
Предмет «Основи здоров’я» дає дітям шанс
сформувати важливі життєві уміння, які допоможуть їм зберегти здоров’я,
гармонійно розвиватися і в майбутньому стати успішними, тобто сформувати
здоров’язберігаючу компетентність. Особливо ефективними в цьому плані є уроки,
проведені на основі набуття життєвих навичок. Під життєвими навичками розуміють
не будь-які корисні для життя навички, а психологічні та соціальні
компетентності, що є запорукою відповідального ставлення людини до свого
здоров’я, допомагають їй усвідомити
важливі цінності, розбудовувати здорові стосунки. До таких уроків відносяться
уроки, які проведені у формі тренінгу, де учні не тільки отримують інформацію,
а й мають змогу поділитися зі своїми друзями власними знаннями та прикладами з
життя, зрозуміти важливість своєї позиції. На уроках – тренінгах практично використовуються
ідеї Л.С.Виготського, використовуються методи, що базуються на активній участі
і співпраці учнів між собою і з учителем. Формування здоров’язберігаючої
компетентності відбувається постійно: під час проведення рольових ігор,
«мозкового штурму», руханок, релаксації, рефлексії, організації роботи в
групах, використанні історій і метафор. Все це створює атмосферу відкритості,
розкутості й дружнього спілкування, складає умови для позитивної мотивації
здорового способу життя, сприяють створенню гарного настрою, зміцненню
здоров’я, виховують в учнів найкращі риси характеру, розвивають інтелект, є
важливим засобом реалізації міжпредметних зв’язків у процесі фізичного
виховання школярів. Уміння і навички, що стосуються здорового способу життя і
безпеки життєдіяльності, потребують багаторазового вправляння, тому в
організації їх застосовування в моїй практиці переважають практичні вправи і
ігрові ситуації, індивідуальна й групова діяльність. Практикую заучування
приказок та прислів’їв про здоров’я, складання літературних творів, малювання
малюнків, створення реклам й антиреклам тощо. Обов’язковим є зв'язок із
життєвим досвідом дітей, урахування умов, в яких вони перебувають удома.
Практична реалізація завдань створення
здоров’язберігаючого життєвого простору дитини залежить, насамперед, від
учителя, завдяки якому процес навчання будь – якій шкільній дисципліні має
стати невід’ємною частиною здоров’язбереження учня. Сам учитель повинен
слугувати взірцем здорового способу життя.
Саме на уроці йде навчання, у процесі якого
формуються здоров’язберігаючі вміння і навички. Тому, я розробила конспекти
уроків з «Основ здоров’я» (5-6 класи – надруковано видавництвом «Основа»), в
основу яких лягли матеріали, що відпрацьовані в початковій школі. Завдання цих
уроків сприяють сприяють розвитку
компетентностей дбайливого ставлення до свого здоров’я, здоров’я людей,
що оточують, умінню спілкуватися з рідними, друзями,
однокласниками, дбати про їх здоров’я
тощо.
На уроках і у виховній роботі впроваджую
інтерактивні, нестандартні форми роботи.
А саме: парну і групову роботи,
дискусії, театралізації, дидактичні та сюжетно –рольові ігри: «Викликаємо
служби 101, 102, 103, 104», «Будь щедрим з другом», «Як провідати хворого»,
«Займи своє місце», «Батьки і діти» тощо.
Ми живемо в епоху стрімкого технічного прогресу.
Особливо це відчувається на наших дорогах. Багато гине або зазнають тяжких
травм під час дорожньо – транспортних пригод. Це відбувається тому, що
більшість дітей не знають правил дорожнього руху, а також часом байдужого ставлення
дорослих до поведінки дітей на проїжджій частині. Тому в своїй роботі намагаюсь
сформувати в дітей стійкі навички безпечної поведінки на дорозі. У доступній
формі, ознайомити учнів з основними вимогами щодо учасників дорожнього руху:
пішоходів, пасажирів, велосипедистів. Дати дітям необхідні знання про дорожній
рух та виховати в них дисциплінованість і обережність. Щоб учні краще засвоїли
цей матеріал, намагаюсь організовувати процес пізнання і засвоєння матеріалу на
уроках з предмету «Основи здоров’я», у
виховній роботі та проектній діяльності, шляхом впровадження інтерактивних
методів навчання та використання ІКТ. Працюючи над проектом «На вулиці безпечно
буде, як правила руху не забудемо», діти досліджують, вирішують питання,
пов’язані з правилами дорожнього руху. Вчаться виділяти, аналізувати,
синтезувати потрібний матеріал. При підготовці до презентації проекту, учні
вчаться виступати перед аудиторією, аналізувати факти, порівнювати, чітко доводити
подані результати пізнання своїх досліджень. Так, учні групи «Друзі світлофора
Моргайка » досліджували чи завжди всі учні класу виконують правила дорожнього
руху. Група «Пізнайки» вивчали як регулювальник «розмовляє» з пішоходами та
автомобілями жестами і продемонстрували свої знання у показі вистави
«Мурчику, не поспішай! Правила руху
добре знай!» [автор: І.В.Попова]. Група «Чомучки» презентували інформацію про
виникнення і призначення дорожніх знаків, склали пам’ятку для пішоходів. Група «Всезнайки» презентували свої пізнання,
дослідження у проведенні сюжетно – рольової гри «Ми пасажири». Група «Дослідники» підготували цікавий матеріал з
історії виникнення та призначення світлофора, жезла, фар.
Правила дорожнього руху доцільно вивчати в грі.
Саме в грі діти вчаться, пізнають, розвиваються, розвивають мислення та
інтелект. У грі часто навіть складне стає доступним. Вона приносить багато
радісних та корисних хвилин для молодших школярів, а головне, що у легкій та невимушеній,
цікавій формі діти вчаться безпечної поведінки на дорогах. На заняттях проводжу
такі ігри: «Підбери знаки» (На одних картках намальовані дорожні знаки, а на
інших їх - назви. Діти підбирають до назв потрібні знаки). Ігри «Чи знаєш ти?», «Світлофор» (Коли
вчитель показує зелений кружечок – діти тупають ногами, коли червоний – тихо, жовтий
– плескають в долоньки). Гра «Збери світлофор» (Хто швидше і без помилок збере
світлофор. Кружечки – по кількості гравців), гра «Червоний - зелений», «Що
зайве?» і багато інших.
Для впровадження учнями у життя сформованих умінь і навичок з правил
дорожнього руху проводжу цільові екскурсії до найближчого перехрестя,
прогулянки вздовж вулиці. Під час таких екскурсій ознайомлюю дітей з правилами
поведінки на вулиці, ймовірні небезпеки, будовою вулиці, з основними дорожніми
знаками, дорожньою розміткою, особливостями руху транспорту, пішоходів, зокрема
на перехрестях та переходах. Виділяємо головні вулиці по яких проходить маршрут
«дім - школа», вказуємо на основні небезпечні переходи, які зустрічаються на
цьому маршруті. В класі діти малюють кожен свій маршрут «дім – школа».
Велику роль при формуванні здоров’язберігаючої
компетентності учнів відіграє
організація та проведення зустрічей учнів з працівниками дорожньо –
транспортної служби, медичними працівниками тощо. Так традиційними вже стали уроки,
коли медичні працівники стоматологічної поліклініки не тільки дають
валеологічні знання, а проводять практичні заняття з догляду дітей за ротовою
порожниною.
Цікавою для дітей 2-6 класів стала в 2015/2016
навчальному році проектна діяльність «Моє здоров’я – в моїх руках», яка тривала
2 місяці. Діти малювали, робили поробки, добирали музичні твори, давали поради
один одному щодо здорового способу життя, брали участь у анкетуванні щодо свого
ставлення до здоров’я. Разом організували виставку робіт, презентували їх. В
результаті було створено відеофільм «Моє здоров’я в моїх руках». На сьогодні
діти запропонували проект продовжувати: створити книгу власних літературних
творів про здоровий спосіб життя
Важливою умовою у здоров’язбережувальній роботі
також є співпраця з батьками учнів. На батьківських зборах розглядаємо проблеми
формування у дітей здоров’язбережувальних компетентностей, а також проводжу
бесіди з батьками: «Умови успішного
фізичного виховання дитини в сім’ї,
родині», «Гігієнічне виховання дітей - основа здорового способу життя і моралі
в сім’ї», «Проблема вільного часу і організації відпочинку дітей», «Приклад
батьків у формуванні здорового способу життя» тощо.
Творчий підхід учителя, впровадження новітніх
технологій, проблемних ситуацій, завдання розвиваючого характеру, сприяють
формуванню в учнів здоров’язберігаючих компетентностей, виховання бажання вести
здоровий спосіб життя та дотримуватись правил безпечної поведінки.
Немає коментарів:
Дописати коментар